Село Жовтанці
Церква Успення Пресвятої Богородиці
Розлоге село Жовтанці розкинулось на відстані двадцяти кілометрів від древнього міста Львова. Згадка про село датується 1358 роком, а його назва за переданням походить від річки – Жовтанка, яка протікає через села – Звертів і Артасів і впадає в річку Буг. На кінець 19 століття, в селі проживали: українці (яких було більше), поляки, жиди, німці, та кожний з них мав можливість молитися в своїх храмах, а саме – церква, костел, синагога.
Українці ходили до невеликої старої деревяної церкви, а в 1767 році збудували нову деревяну церкву, яка була розмальована малярем Лукою Волинським, який вчився малярства у Відні за кошти єпископа Льва Шептицького. З часом українське населення збільшилося і постала потреба у будівництві більшої церкви, тому стару деревяну продали в село Сулимів. З 1855 року парохом села Жовтанці став отець Йосиф Брилинський, який започаткував будову нової три купольної церкви в 1893 році, довжиною 48 метрів, в ширину 22 метри, а середня баня у висоту 38 метрів, але не побачив кінця будови через раптову смерть на 67 році життя. Отець Йосиф залишив про себе добрі спогади парафіян, які передаються з роду в рід, як ревний, співчутливий, милосердний душпастир. В 1895 році парохом призначений отець Михайло Залітач за якого в 1897 році була посвячена єпископом Перемиським, Константином Чеховичем (тому що Жовтанці на той час належали до Перемиської Єпархії), в день Успіння Пресвятої Богородиці в присутності чисельного духовенства і великого здвигу народу. Кошторис будови церкви нараховував 67 000 злотих. Після о. Залітача у 1912 році в Жовтанці прийшов о. Кіпріян Ясеницький – довголітній парох і декан, маючи старший вік постійно були сотрудники. При ньому 1914 маляр Антін Манастирський розмалював вівтарну частину, але на тому робота була перервана війною і продовжена тільки з 1936-1939 роки. Але Манастирський не завершив роботи, яку закінчили – Баран та Романюк, Які згодом виїхали в Канаду. З приходом Радянської влади не одразу парафія перейшла на православ’я, а пішла в підпілля. На момент переходу церква мала: 93 морги орного поля і сіножатей, а також парафіяльний будинок, 2 стодоли, 1 шопа, 2 стайні, криниця, шпихлір і дровітня.
Греко-католицька Церква за час свого служіння виховала багато патріотів, які віддали своє життя за свій край і Церкву.
З архівних документів в Жовтанцях були такі душпастирі:
о. Матей 1638-1664 рр.
о. Стефан 1687-1721 рр.
о. Іван Левицький 1696-1736 рр.
о. Василій 1707-1752 рр.
о. Данило Левицький 1732-1779 рр.
о. Андрей Головчинський (сотрудник) 1752-1774 рр.
о. Михаїл Стопчанський (сотрудник) 1755 р.
о. Василій Блонський (декан і парох) 1784-1825 рр.
о. Теодор Сацієвич (сотрудник) 1782 р.
о. Микола Заложецький (сотрудник) 1783 р.
о. Іван Блонський (сотрудник) 1799 р.
о. Леонтій (сотрудник) 1821 р.
о. Петро Криницький (декан і парох) 1826-1854 рр.
о. Кирило Мойский 1855 р.
о. Йосиф Брилинський (декан і парох) 1855-1893 рр.
о. Олександр Гумецкій 1893-1895 рр.
о. Михайло Залітач 1895-1911 рр.
о. Михайло Прокурат 1911-1912 рр.
о. Кипріян Ясеницький (декан і парох) 1912-1948 рр.
о. Теодор Білевич (сотрудник) 1921-1925 рр.
о. Михайло Шпот (сотрудник) 1926-1934 рр.
о. Петро Саноцький (сотрудник) 1935-1937 рр.
о. Дмитро Оріховський (сотрудник) 1937-1939 рр.
о. Степан Щепанський (сотрудник) 1939-1941 рр.
о. Михайло Нагірняк (сотрудник) 1941-1948 рр.
о. Михайло Олійник 1948-1978 рр.
В часи підпілля до села приїжджали священики – о. Филимон Курчаба ЧНІ (майбутній єпископ), о. Михайло Шевчишин ЧНІ, де служили Літургії в хаті сестри Фільотеї (Ангелини) Дроздовської (згромадження сестер св.Йосифа). Це стало поштовхом до монаших покликань: с. Тадея (Олена) Андрухів, с. Олена (Анастасія) Харачко (на даний час сестри перебувають в монастирях Республіки Польща), с. Любомира (Марія) Чабан, с. Віра (Анна) Чабан, с. Христина (Ольга) Гавронська (згромадження сестер св.Йосифа) і священичих покликань, а саме: о. Дмитро Черкас, о. Богдан Чабан, о. Іван Горбань ЧНІ
Коли Українська Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля у селі Жовтанці відновила свою діяльність греко-католицька громада в 1990 році, зареєструвавши статут згідно закону у 1991 році. На парафію призначили о. Володимира Вонса ЧНІ, який був адміністратором і деканом Камянка-Бузького району. Разом із громадою робили спроби повернути храм Успення Пресвятої Богородиці, який відібрали в неї у 1946 році. Державна влада передавала церкву в почергове служіння, але православна громада не погодилася на це, були також рішення про передачу храму громаді УГКЦ.
У 1994 році о. Василь Грень, повернувся з Сполучених Штатів Америки, де душпастирював для українців в еміграції і був призначений на парафію в село Жовтанці і деканом Кам’янка-Бузьким та продовжив справу о. Володимира по поверненню храму.
Громада УГКЦ відстоюючи свої законні, історичні і юридичні права зверталася до президента та парламенту держави, до Європейського суду прав людини, але попри всі закони та розпорядження державної влади і рішення, які виносили суди, щоб врегулювати конфлікт в селі, не дали результату. (Див. фото №1)
Переймаючись нашими проблемами і щоб підтримати на дусі до нас з вірою та молитвою приїхав Блаженіший Любомир Гузар. В той час громада проводила свої Богослужіння, науку та приготовлення дітей до Першої Сповіді і Святого Причастя в холод, спеку і дощ на цвинтарі в шатрі під плівкою. (Див. фото №2,3,4)
Через те, що шатро на цвинтарі валилося і було мало вмістиме, бо громада чисельно збільшувалася тому у 2004 році в центрі села біля парафіяльного будинку збудували більшу тимчасову церкву під плівкою. Це допомогло нам краще задовольняти духовні потреби вірних, а саме: поставили Кивот, що дав можливість служити Літургію Напередосвячених Дарів, сповідати в потребах, зробити обхід з Плащаницею, як було у 2009 році, коли на радість громади з пастирським візитом завітав Владика Михаїл Колтун правлячий Архиєрей Сокальсько-Жовківської Єпархії. Владика з священиками деканату, виставив Плащаницю, звернувся з повчальною проповіддю до вірних храму Успення Пресвятої Богородиці. (Див. фото № 5,6,7)
Після зустрічі з вірними УГКЦ Владика Михаїл разом з духовенством та парафіянами пішли до храму, в якому служить православна громада, щоб поклонитися гробу Господньому, зустрівши там присутніх правлячий Архиєрей Михаїл звернувся з батьківськими настановами та побажаннями веселих свят Воскресіння Господнього, миру, злагоди і любові в громаді села. (Див. фото № 8)
При парафії діють братства «Апостольство Молитви», «Матері Молитви», зорганізований хор під керівництвом Зоряни Харачко, проводиться катехизація дітей та приготовлення до Першої Сповіді і Святого Причастя. Кожного року організовуються прощі до святих місць (с. Зарваниця, с. Крехів, с. Гошів, с. Унів та інші). Під час престольного празнику багато вірних (близько 500 осіб) приступають до Сповіді і Святого Причастя.
З благословення правлячого владики Михаїла Колтуна, громада приступила до будівництва парафіяльного будинку поряд з церквою, тому що державна влада обіцяла почергове служіння в храмі. Будинок проектував архітектор Юрій Горалевич, в завдання якого входило внести елементи архітектури церкви і даний проект був затверджений районною архітектурою. В середині знаходиться каплиця, канцелярія де проводяться передшлюбні науки, зустрічі з парафіянами та гостями. (Див. фото № 9)
Оскільки 26 років громада не має можливості нормально задовольняти свої духовні потреби вирішили будувати нову церкву. Надіємось, що з Божим Благословенням зможемо здійснити мрію вірних УГКЦ села Жовтанці.
о. Василь Грень
Церква Успення Пресвятої Богородиці
Львівська область, Село Жовтанці
Кам’янка-Буського району
